«Ван Хелсінг» режисера Стівена Соммерса – це фантастична і пригодницька подорож всесвітом класичних монстрів студії Universal. Фільм прагне стати високооктановим вшануванням цих культових істот, поєднуючи елементи екшену, жахів та фентезі з перемінним успіхом.
Фільм знайомить нас із загадковим мисливцем на монстрів Ґабріелем Ван Ґельсинґом (Г’ю Джекман), якого таємне товариство призначило ліквідувати надприродні загрози, що переслідують людство. Джекман привносить у роль характерну харизму і фізичну силу, хоча персонаж відчувається недопрацьованим, йому бракує глибини і деталей передісторії.
Кейт Бекінсейл виконує роль Анни Валеріус, безстрашної жінки, яка вирішила покласти край прокляттю своєї родини. Бекінсейл демонструє похвальну гру, витончено справляючись як з екшн-послідовностями, так і з емоційними моментами. Її хімія з Джекманом відчутна і є однією з найяскравіших моментів фільму.
Оповідь переносить нас із моторошних вулиць Трансільванії до зловісного замку графа Дракули, де дует бореться не лише з сумнозвісним вампіром, але й з іншими культовими істотами, такими як вовкулака та Чудовисько Франкенштейна. Однак сценарій часто спотикається, надмірно покладаючись на екшн і спецефекти, нехтуючи при цьому історією та розвитком персонажів.
Візуальні ефекти та виробничий дизайн, безперечно, вражають. Готичні декорації чудово виконані, особливо виділяється замок Дракули. Атмосферу фільму підсилює задумлива операторська робота та детальний дизайн костюмів. Хоча зараз комп’ютерна графіка виглядає дещо застарілою, очевидно, що над створенням надприродних елементів фільму було докладено чимало зусиль.
Проте «Ван Хелсінг» не дотягує, коли справа доходить до наративної структури. Сюжет часто здається заплутаним, а історія – вторинною по відношенню до видовищності екшенів. Характери персонажів недостатньо розвинені, що ускладнює залучення глядачів до їхніх подорожей.
Загалом, «Ван Хелсінг» – це фільм, який процвітає завдяки видовищності, а не змісту. Хоча він представляє візуально привабливу готичну пригоду і пропонує розважальну гру Джекмана і Бекінсейл, він намагається забезпечити послідовну і захоплюючу оповідь. Для шанувальників класичних універсальних монстрів і динамічного екшену «Ван Хелсінг» може стати веселим попкорн-фільмом, але для тих, хто шукає всебічного і глибокого сюжету, він, можливо, залишить бажати кращого.